Андрій "БЕК" Кудабеков
Присвячено пам'яті засновника та керівника ЦСП "Вовкулака"
Неординарна, хоробра, рішуча та розумна людина, активна діяльність якої вплинула на тисячі людей. Не будучи кадровим військовим, він був професійнішим за більшість військовослужбовців наших Збройних Сил.
Його відданість справі, нестандартне мислення та пряма особиста участь була прикладом справжнього лідера.
Нажаль, ми не можемо публікувати більшість даних про Андрія, проте ми хочемо віддати йому шану цією невеличкою розповіддю про його життя.
Шлях
1974-1992
Дитинство
БЕК народжений у Будапешті, в родині військового, він із перших днів життя був оточений військовою дисципліною, залізною волею та гартом солдатських буднів. Його дитинство минало поруч із військовими — на полігонах, маршах, під звуки пострілів, вибухів і биття сердець тих, хто обрав шлях воїна.
Коли батька перевели до росії, родина залишила знайомі місця та вирушила слідом за обов’язком. Так почався новий етап — суворий, непримиренний, сповнений випробувань. Саме в ті роки юна душа, сповнена чутливості до несправедливості, щодня вступала в боротьбу — за правду, за честь, за добро. Ця невтомна внутрішня боротьба викарбувала в ньому характер воїна — незламного, чесного й вірного своїм переконанням.
Юність його була не просто етапом дорослішання — це була школа життя, що виховала серце, загартувала дух і підготувала в ньому воїна великої долі.
1994-2013
До Майдану — час, коли народжувався воїн
Строкова служба в частині спеціального призначення — це не просто випробування, а справжня школа мужності. Парашутні стрибки, постійна напруга, сувора дисципліна — усе це стало етапом фізичного й морального загартування БЕКА – воїна.
Потім цивільне життя та успішний бізнес, що деякий час був символом міста, символом тепла, затишку й стабільності.
Напад росії на Грузію в 2008 році для більшості — це щось далеке, десь там, не з нами. Але не для БЕКА. Для нього це — момент прозріння. Це не просто війна. Це — попередження. Він бачить, як це станеться. Бачить, хто буде наступним. Росія не зупиниться. Вона прийде сюди, в Україну. Це лише питання часу.
Від цього моменту — глибоке переосмислення і підготовка, роки навчання, тренувань, планування. БЕК не чекав, що хтось прийде і захистить — він готував себе й інших, бо розумів: одного дня ця війна постукає в двері кожного.
2013-2014
Майдан пробудження нації
БЕК приєднався до Майдану з першого дня, керуючись загостреним почуттям справедливості та внутрішньою потребою захищати слабших. Події ночі 30 листопада, коли жорстоко побили студентів, стали для нього переломним моментом. Відтоді він більше не мав сумнівів: мусив бути там, де вирішується доля країни.
БЕК від самого початку і до найгарячіших фаз протистояння залишався активним учасником протесту. Не відступав і не ховався навіть тоді, коли силовики застосували зброю. У найнебезпечніші миті він стояв у перших лавах, сміливо йдучи назустріч «Беркуту», попри смертельну загрозу.
Його вчинки — це прояв глибокої громадянської позиції, відданості ідеалам свободи та гідності. БЕК не боявся протистояти несправедливості й завжди був готовий захистити тих, хто цього потребував. Його участь у Революції Гідності — прояв справжньої мужності, самопожертви та любові до України.
2014-2022
Від майдану до війни
В цей проміжок часу БЕК розпочав свою діяльність з впертої та глибокої підготовки до майбутнього спротиву. Його шлях включав вивчення тактики, інтенсивні тренування, побудову чітких планів дій. Він розумів: успішний опір можливий лише тоді, коли за плечима стоїть команда однодумців. Тому БЕК активно займався підбором людей, здатних розділити його бачення та готових діяти рішуче.
Одним із ключових кроків стало створення центру ЦСП «ВОВКУЛАКА» місця, що стало осередком навчання та підготовки. Тут проводилися заняття з дітьми та дорослими, спрямовані на оволодіння базовими навичками виживання та самооборони, формування свідомості й відповідальності за власну безпеку. Центр також став платформою для просвітницької роботи: БЕК та його команда допомагали людям усвідомити справжнє обличчя російського агресора, відкриваючи очі на гібридну війну, що тривала роками.
Паралельно з цим БЕК продовжував свою особисту фахову підготовку, поглиблюючи знання у військовій справі, психології, логістиці. Його метою було не лише навчити інших, а й самому бути готовим до будь-якого розвитку подій.
Це — щоденна праця над вишколом внутрішньої дисципліни та вірою в перемогу.
БЕК готувався не просто до війни — він готував до спротиву всю громаду.
Коли прийшла війна, він зустрів її готовим.
2022-2023
Війна — його робота, його шлях
Повномасштабна війна не застала БЕКА зненацька. Ще з перших днів він згуртував навколо себе тих, хто був готовий чинити спротив. Його харизма, довіра до нього — це те, що вже за три дні зібрало під його командуванням майже батальйон. Це був не просто колектив — це були люди, які вірили, діяли і йшли до кінця.
БЕК не ховався за спинами — він особисто водив групи в тил ворога. І завдяки його досвіду та рішучості, фраза «Скільки пішло, стільки й прийшло» перестала бути трагічною аксіомою. Він знав, як воювати — і головне, як берегти своїх.
Сьогодні БЕКА немає… Він загинув, як ВОЇН, але залишилися ті, хто продовжує його справу. Їх — сотні. І в кожному з них — частинка його сили, його рішучості, його незламності.
Ми — його спадок. І це наш обов’язок — пам’ятати й продовжувати його справу.
СПРОТИВ триває!